Принципи педагогіки статевого виховання

На передньому плані статевого виховання перебуває зміцнення власної ідентичності, набуття компетентностей в мові та спілкуванні, предметність, соціальні та етичні норми, ознайомленість із засобами масової інформації, міжкультурні та міжрелігійні знання, а також навчання через плекання стосунків. При цьому статевість потрібно представляти як щось, що засадничо служить життю й будує особистість: як основу, на якій будується ідентичність особи, як вияв любові й знак тривалого зв’язку, як джерело життя й щастя.

Ключовими змістами педагогіки статевого виховання є:

• Статеве виховання допомагає дітям та молодим людям, що розвиваються, розуміти, що діється у їхньому тілі. Це стосується не лише розвитку статевих органів і змін у гормональному балансі, але й також побудови й перебудови мозку та зміненого сприйняття довкілля. Супровідний тренінг з формування особистості міг би зміцнити їх проти збентежень та побоювань й допоміг би відкрити статевість як ресурс для розвитку і розкриття особистісного потенціалу.
• Статеве виховання інформує про природний перебіг жіночого циклу. Дівчата вчаться при тому цінувати свою жіночість та плідність. Любов і продовження роду подаються у їхньому природному та культурному взаємозв’язку й робиться наголос на відповідальності чоловіка і жінки за виникнення і розвиток нової сім’ї. Також і хлопці вчаться цінувати свою плідність, яка пробуджується, та свою чоловічість. Говориться про відмінні сексуальні реакції обох статей. Дівчата і хлопці замислюються над відповідальною поведінкою у цій сфері.
• Усвідомлення власної плідності відіграє ключову роль: Через усвідомлення здатності стати батьком чи матір’ю молоді люди пізнають далекосяжну дію сексуальної активності й пов’язують її з відповідальністю.
•  Молоді люди вчаться сприймати власні почуття, словесно їх виражати та уважно з ними поводитися. Це стосується загалом усіх почуттів, але особливо сексуальних, що їх вони відкривають в молодому віці.
• Опрацювання й обговорення життєвих перспектив сприяє формуванню цілеспрямованої поведінки. Ґрунтовно опрацьовується значення любові та самовіддання.
• Статевість завжди стосується відношення до себе самого(-ї) та до інших. Тому суттєва частина доброї педагогіки статевого виховання сприяє виробленню здатності до стосунків та словесного порозуміння. Перш за все тематично опрацьовується належне плекання дружби. Щоби запобігти зраненням внаслідок розбиття стосунків, педагогіка статевого виховання показує цінність надійного, вірного та сповненого любові партнерства. Подружжя між чоловіком та жінкою є найкращим захищеним простором для живої сексуальності та зростання дітей.
• Молоді люди вчаться розуміти, що сексуальність підлягає специфічним мотиваціям залежно від життєвих фаз, та протягом життя змінюється.
• Педагогіка статевого виховання роз’яснює біологічні та культурно зумовлені стосунки між чоловіком та жінкою й подає вартий наслідування образ обидвох статей. Вона представляє батьківство і материнство як змістовні та відповідальні завдання. Сім’ю (батько, матір, діти) як основу ширшої родини вважають зразком, тому що вона є місцем походження і відповідає прагненням молоді.
• Педагогіка статевого виховання відповідно до віку учнів розглядає різні сексуальні орієнтації, подаючи їхню реальну процентну статистику в суспільстві. Меншини при цьому не дискримінуються, але й не ідеалізуються, а більшість – не зневажається й не недооцінюється. Наголос робиться на пошані до особи.
• Зі стражданнями молоді й дітей, які душевно зранені внаслідок розбиття їхніх сімей, обходяться дуже обережно. Їх трактують належним чином, а не релятивістично легковажать.

• Про підліткові вагітності й захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) інформують, не чинячи їх ключовими темами занять.
• Педагогіка статевого виховання тематично розглядає тілесні та душевні ризики ранніх статевих стосунків та нерозбірливої сексуальної поведінки (проміскуїтету), так само як і значення чекання до одруження та відмови від задоволення (сублімації інстинкту).
• Розвиток ще не народженої дитини від моменту її зачаття представляють словесно та на основі зображень. При тому, відповідно до віку учнів, роз’яснюють тілесні та душевні наслідки аборту.
• Відповідно до зрілості й освітнього рівня учнів відбувається представлення всіх методів планування сім’ї та їхньої дії на жінку і чоловіка. Відповідно до віку учнів подають механізми дії та побічні наслідки контрацептивних засобів.
• На заняттях тематично розглядають також правові та особистісні межі – з метою, подати дітям орієнтири й запобігти сексуальному насиллю. Діти вчаться чітко вказувати на власні межі, що їх інша особа не має права переступати, та вчаться казати «ні!» (тренінг асертивності).
• Педагогіка статевого виховання розглядає гігієну як тіла, так і душі, наприклад, уникання порнографії, сексу по телефону, сексу як товару і т.д.
• Педагогіка статевого виховання підвищує розбірливість в засобах масової інформації (ЗМІ). Фікції протиставляють реальність. Молоді люди отримують допомогу у набутті здатності критичного ставлення до ЗМІ з огляду на розвиток їхніх особистостей і життєві цілі. Особливо це стосується наслідків споживання порнографії як руйнівних для міжособистісних стосунків. Наголос робиться на запобіганні залежностям.