Принципи педагогіки статевого виховання

Прагнення щастя є засадничою потребою кожної людини. І якраз статевість може бути джерелом великого щастя, але й часто – великого нещастя. Тому виховання до самостійного, зрілого і відповідального ставлення до власної і чужої статевості – необхідне. Для переважної більшості молодих людей тривалі стосунки між чоловіком і жінкою та власні діти засадничо належать до уявлень про щасливе життя. У цьому прагненні їх потрібно зміцнити – навіть якщо їхня теперішня сімейна дійсність є інакшою (зведені сім’ї, розлучення, самотні матері/батьки…). Вони мають бути здатні знайти шлях – як чоловіки і жінки – до змістовного, сповненого життя й приймати власні рішення щодо свого майбутнього. При цьому потрібно брати до уваги, що людина зі своєю статевістю включена у певні порядки буття. Існують життєві закони й досвід, спільні для всіх людей; можна пізнати, що вони розумні, і сповіщати їх іншим. Вочевидь, їх неможливо довільно змінювати: вони об’єктивні і стоять над культурами і релігіями.

Статевість стосується цілої людини. Вона має фізичний, емоційний, пізнавальний, соціальний, культурний та духовний виміри. Статевий розвиток є частиною розвитку ідентичності кожної особи; він засадничий для формування здатності до міжлюдських стосунків. На противагу до тварини людську статевість неможливо звести до наслідків збудження чи задоволення інстинкту. Як життєва сила, яка формує цілу особистість, статевість є одночасно даром і завданням, тому що статева поведінка та її наслідки тягнуть за собою відповідальність. У статевості виражається ціла людина. Як (невербальна) комунікація, вона наражена на спотворення і її можуть хибно зрозуміти. Щоби статевість стала внеском до щасливого життя, її, як мови тіла, потрібно навчитися; потрібно взяти до уваги її закономірності.

Важливо перш за все подати дітям і молоді позитивне і цілісне бачення статевості, щоби вони виробили собі супроти неї якомога природнішу й вільну від страху поставу. Її потрібно розуміти як елементарну життєву силу, яку слід плекати. Дітям і молоді потрібно також показати й небезпеки у сфері статевості.

Суттєвим завданням для розвитку підлітків є інтегрування статевості в цілісну особистість у спілкуванні зі соціальним та культурним оточенням. Якщо воно вдасться, то стане важливою основою для уважливої поведінки по відношенню до себе та інших. Тому діти й молодь потребують такого виховання й сприяння, яке зважає на їхній цілісний особистісний розвиток. Зведення його до суто технічної чи біологічної просвіти – невистачальне.

Оскільки статевий розвиток потребує (позитивного) формування, то статеве виховання є першорядним правом і обов’язком батьків. Сім’я – найважливіше місце навчання для здорового статевого розвитку. Завданням школи є підтримувати батьків у їхній виховній відповідальності.