-
Статеве виховання повинно бути відповідним
до віку, зрілості й особистого стану розвитку молодих людей. Тому уроки статевого виховання для кожної молодої особи повинні орієнтуватися на індивідуальну фазу її психологічного розвитку. Не
слід переступати відповідний горизонт досвіду такої фази.
-
Статеве виховання трактує дітей та молодь
серйозно як неповторних особистостей й творить для них простір для ставлення запитань і висловлення побоювань та очікувань. Емоції потрібно виражати, цінності – активно випрацьовувати та
перевіряти.
-
Хороше статеве виховання працює цілісно.
Окрім тілесних та психічних змін, воно також тематично розглядає і почуття, завдання розуму та значення рішень, плекання дружби та вплив соціокультурного середовища. Особливо йому залежить на
формуванні здатності брати на себе відповідальність – за себе та інших.
-
Потрібно шанувати природне відчуття сорому
й брати його до уваги при виборі змістів занять та матеріалів. На уроках статевого виховання не слід тематизувати особистий сексуальний досвід.
-
Підчас пубертату потрібно зміцнювати дівчат і хлопців
у їхній статевій ідентичності та самооцінці. Тому при розгляді специфічних статевих тем потрібно розсудливо підходити до питання спільних занять і
при потребі проводити заняття окремо з хлопцями й окремо з дівчатами. Спільні заняття осягатимуть свою ціль щойно тоді, коли завдяки розумінню власної статі стане можливим нове бачення іншої
статі.
-
При розгляді специфічних статевих тем проводити
заняття й надавати супровід повинні (принаймні, переважно) хлопцям – чоловіки, а дівчатам – жінки.
-
Молоді люди потребують достатньо часу, тобто,
поступового подавання відповідного для їхнього віку матеріалу, щоби могти згідно зі своїм рівнем розвитку належно ознайомитися з темами щодо статевості й сформувати собі обґрунтовану
думку.
-
Змісти потрібно опрацьовувати
інтерактивно. Самостійно здобуті погляди й продумані рішення мають великий вплив на подальший індивідуальний розвиток та особистісне зростання.
- Педагоги, які провадять статеве виховання, потребують міждисциплінарної освіти, яка запевнить їм опанування біологічних, психологічних, етичних, педагогічно-дидактичних та духовних змістів.
- Освіта включає в себе також біографічну працю стосовно власного статевого розвитку. Педагоги, які провадять статеве виховання, повинні бути зрілими особистостями, які правильно оцінюють й
шанують вимоги близькості та дистанції, а також належно поводять себе з учнями, навчаючи їх шанувати цінності й формуючи їхню думку.
- Кураторство, наукове керівництво й регулярна подальша освіта запевняють якість праці.
- Поняття в ділянці педагогіки статевого виховання слід випрацьовувати у співпраці чоловіків та жінок; вони повинні бути на актуальному науковому рівні. Тому у сферах статевого розвитку та
педагогіки статевого виховання потрібно також провадити наукові дослідження.
- Освітню підготовку педагогів статевого виховання та випрацювані поняття потрібно піддавати постійному оцінюванню.